Відчуття того, шо ти в глибокій сраці
колись було вам відоме? А знаєте шо в
тому відчутті найболючіше? Знаєте, коли
ви відчуваєте, усвідомлюєте глибину
того, де ви знаходитеся найгостріше і
найнеприємніше? Я вам скажу! Коли ви
порівнюєте той час, коли вам було,
скажемо так, нормально і коли ви
усвідомили глибину проблеми, яка вас
їсть, від якої
вам дійсно зле. Злам: ви пам’ятаєте як
вам було добре і, одночасно, бачите як
вам гівняно наразі! – якраз тепер ви
відчуєте таке відчуття!
Таке, певно, відчували всі. Таке можна,
хоча б приблизно, відчути в кіно.
Наприклад у «Ванільному небі». Це
відбувається тоді, коли героїня Камерон
Діаз забирає героя Тома Круза і везе
його кудись, при цьому набираючи
автомобілем велику швидкість і говорячи
про любов, про те, шо той розбив їй серце.
Пік такого відчуття настає тоді, коли
Камерон вилітає з мосту і розбиває
автівку об паркан. Таке відчуття
гівняності життя на зламі хорошого і
поганого стану відчуваємо з точки зору
героя Тома Круза, а от Діаз, особисто
мені не надала тих переживань, та вона і
не повинна була того зробити, вона
підвела нас до того, створивши таку
ситуацію зламу між нормальним життям і
смертю (чи інвалідністю) для Тома Круза.
Отакі штуки пережив тільки за 5-7 хвилин
фільму, а уявіть, що буде від усього
фільму. Гарний фільм і актори кльові.
Треба дивитися!
|